Ми українці від Тараса,

Мазепи й Сковороди…

Було сліз більше, ніж води.

Нас голодом не раз морили,

І в очі населяли страх.

Та наші мовчазні могили

Куди не глянь - по всіх світах…

Тут українські юнаки

За Україну полягли в страшну годину,

Тут розпинали не Христа,

Тут розпинали Україну.

Та їх багато полягло

За честь, за волю України,

Щоб вільно, радісно жилось

На цій землі онуку й сину.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж  земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край,

Нема без кореня рослини,

... Читати далі »